Як розсадити дітей в класі?

Кращий спосіб уникнути конфліктів з батьками з приводу розсаджування дітей за партами – це дотримуватися наявних правил і не реагувати на прохання окремих мам і тат. Розсаджуючи учнів за парти, учитель повинен орієнтуватися на:

§  стан здоров’я дитини;

§  зріст;

§  темперамент;

§  особливості характеру;

§  відносини між дітьми.

Тож давайте приступимо:

1.    Перш за все, потрібно ознайомитися з медичними показаннями школярів. Якщо у дитини є проблеми зі слухом або зором, то лікар у своєму висновку мав вказати рекомендовану парту. Зазвичай це 1-2 парти в центральному ряду.

2.    Високий зріст дитини дуже часто вважається показником того, що такого “велетня” потрібно посадити на останню парту. Це неправильний підхід. Високого учня можна розмістити за будь партою в бічних рядах. Головне, щоб він сидів з протилежного боку від центральних проходів.

3.    Врахування темпераменту дитини при розсаджуванні за парти допоможе забезпечити спокійну обстановку на уроці. Так, наприклад, якщо гіперактивного учня посадити на передню парту, то він цілий урок буде миготіти перед усім класом і тим самим привертати до себе увагу інших дітей, відриваючи їх від роботи. У той же час дитина з темпераментом флегматика може зовсім «загубитися», сидячи на останній парті.

4.    Учитель повинен знати особливості характеру й індивідуальні особливості своїх учнів. Сором’язливу дитину краще посадити на бічні ряди, але, в жодному разі, не на задні парти. А ось активного і ініціативного учня можна сміливо відправити і на останню парту. Багато вчителів садять за одну парту дітей зі спокійним і енергійним характером.

5.    Щоб уникнути порушень дисципліни на уроці, потрібно намагатися не садити разом учнів, між якими існує неприязнь і виникають конфліктні ситуації.

6.    Протягом року вчителю необхідно кілька разів пересаджувати дітей за інші парти, змінювати склади пар. Спостерігаючи за поведінкою школярів в різних ситуаціях на уроці, вчителю важливо домогтися оптимальної комбінації, при якій кожна дитина буде здатна плідно працювати і відчувати себе комфортно.

7.    Залучіть батьків до розсадження дітей. Думка, що учні, які сидять на задній парті, від цього будуть погано вчитися, є забобоном. Ніякого взаємозв’язку між цим немає. Важливо домогтися від батьків розуміння в цьому питанні і ніколи не йти у них на поводу.

§  Чудовий спосіб уникнути непорозумінь з батьками з приводу того, що їх дитина сидить на «поганій» парті – запропонувати їм самим скласти схему розташування дітей в класі. Найкраще зробити це на батьківських зборах. Для виконання такого завдання батьків потрібно розділити на кілька груп і кожній роздати картки з необхідною інформацією про учнів без вказівки їх прізвищ. Дорослі повинні, орієнтуючись тільки на об’єктивні дані, розподілити місця за партами. На завершення слід обговорити всі отримані схеми і вирішити виниклі неузгодженості. Коли загальна схема буде готова, назвати імена дітей і підписати, хто, де буде сидіти. Після цього ніяких повторних обговорень або додаткових прохань не повинно бути.

§  Під кінець зборів потрібно заспокоїти всіх батьків, особливо тих, хто виявиться незадоволеним. Слід пояснити, що в ході сучасного уроку значно змінилися форми і методи роботи з класом, і тепер дошка і вчитель не є основним джерелом знань. Діти багато часу на уроці працюють в парах і групах, займаються практичною та пізнавальною діяльністю. Процес пізнання відбувається на основі універсальних навчальних дій і компетенцій. Як наслідок, при навчанні упор робиться на самостійну роботу і самоконтроль.

§  Також можна навести дані психологів і досвідчених педагогів про те, що зазвичай вчитель в ході уроку більше уваги приділяє тим, хто сидить в центрі класу і на задніх партах. Він не перебуває весь час за столом або біля дошки, а пересувається по класу, ходить між рядами і постійно контролює роботу кожного учня.

Зазвичай діти не надають особливого значення тому, за якою партою вони сидять – для них важливо, хто буде їх сусідом. А ось батьки акцентують на увагу на те, де саме сидить дитина. Багато з них звертаються до вчителя з проханням посадити їх дитину на першу парту. Вони вважають, що від цього залежить учнівська успішність (та ми то знаємо, що це не так).

Звичайно ж, догодити всім одночасно не вийде. Як вихід з такої ситуації рекомендується на початку кожного семестра міняти порядок розсаджування учнів. Цей варіант не тільки дозволить кожній дитині посидіти на перших партах, але і служитиме своєрідною профілактикою проти порушення зору або постави.

Крім цього, діти можуть мінятися місцями за партами при виконанні окремих видів робіт на уроці. Найчастіше це відбувається при використанні інтерактивних вправ, роботі в групах.