Що таке формувальне оцінювання?

Діти вкрай чутливі до оцінювання їх дорослими.

Формувальне оцінювання — це інтерактивне оцінювання прогресу учнів, що дає змогу вчителю відповідно адаптувати освітній процес, опираючись на дані відстеження особистісного розвитку дітей та хід набуття ними навчального досвіду й компетентностей.

Молодшим школярам притаманна особливість сприймати оцінку як оцінювання себе, а тому негативну оцінку вони розуміють як вияв негативного ставлення до себе з боку вчителя.

З огляду на цю вікову особливість, учитель має використовувати формувальне оцінювання, яке в 1-му класі включає два обов’язкових компоненти:

·         доброзичливе ставлення до учня як до особистості

·         позитивне ставлення до зусиль учня, спрямованих на розв’язання задачі (навіть якщо ці зусилля не дали позитивного результату).

У роботі з молодшими школярами застосовна система лише позитивних оцінок. Педагог оцінює зусилля кожного, враховуючи індивідуальні здібності учнів.

Мета формувального оцінювання:

·         підтримати навчальний поступ учнів

·         формувати в дитини упевненість у собі, наголошуючи на її сильних сторонах, а не на помилках

·         діагностувати досягнення учня на кожному з етапів навчання

·         вчасно виявляти проблеми й запобігати їх нашаруванню

·         підтримувати бажання навчатися й прагнути максимально можливих результатів

·         запобігати побоюванням помилитися.

Формувальне оцінювання оцінює процес навчання учнів, а не результат, тому воно триває постійно — від перших днів навчання дитини у школі. Так педагог має змогу:

·         відстежувати особистісний поступ дитини, хід опановування нею навчального матеріалу

·         вибудовувати індивідуальну освітню траєкторію особистості. У процесі контрольно-оцінювальної діяльності вчитель враховує спостереження за навчальним поступом учнів.

У процесі контрольно-оцінювальної діяльності вчитель враховує спостереження за навчальним поступом учнів.

Методика формувального оцінювання

Ключова і невід’ємна частина процесу оцінювання — формування здатності учнів самостійно оцінювати власний поступ.

Тому основне завдання вчителя початкової школи — закласти у першокласників позитивну адекватну самооцінку, що стосується особистісних якостей, досягнень і можливостей. Інструменти для виконання цього завдання:

·         не протиставляти дітей одне одному

·         порівняння роботи дитини (її відповіді, дії тощо) з тим, як вона працювала раніше, аби стимулювати виконати наступне завдання ліпше

·         акцент лише на позитивній динаміці досягнень учнів.

Про складнощі у навчанні варто говорити з учнем індивідуально, щоби не створювати ситуацію колективної зневаги до дитини.

Також діти мають навчитися взаємооцінювання, при цьому вміти коректно:

·         висловити думку про результат роботи однокласника

·         дати пораду, як поліпшити ті чи ті результати.

Взаємооцінювання сприяє:

·         активізації навчальної роботи

·         розвитку критичного мислення

·         формуванню адекватного ставлення до зауважень, рекомендацій

·         товариськості

·         відчуттю значимості в колективі.

Орієнтири для формувального оцінювання

Орієнтири для спостереження та оцінювання — це загальні й конкретні очікувані результати, необхідні для:

·         організації спостереження за навчальним поступом учня/учениці

·         індивідуального обговорення навчального поступу учнів з батьками (особами, які їх замінюють).

Орієнтирами для спостереження та оцінювання є вимоги щодо:

·         обов’язкових результатів навчання

·         компетентностей учнів початкової школи.

Їх використовують для:

·         організації постійного спостереження за навчальним поступом

·         обговорення навчального поступу з батьками (особами, які їх замінюють)

·         формувального (поточного) та завершального (підсумкового) оцінювання.

При цьому зважають на особливості дитини, що можуть визначати:

·         темп навчання

·         терміни досягнення означених результатів — раніше чи пізніше завершення циклу чи рівня.

Алгоритм організації формувального оцінювання:

Крок 1. Формулювання об’єктивних і зрозумілих для учнів навчальних цілей

·         Учитель спільно з учнями розробляє й обговорює цілі уроку.

·         Ціль має бути вимірною, щоб через оцінювання виміряти на якому рівні вона досягнута.

·         Створення ефективного зворотнього зв’язку, який має бути зрозумілим і чітким, доброзичливим та своєчасним.

Крок 2. Забезпечення активної участі учнів у процесі пізнання

·         Щоб учень користувався отриманими знаннями, він має їх вміти застосовувати, перетворювати, розширювати, доповнювати, знаходити нові зв’язки і співвідношення тощо.

·         Задля цього звертаються до різноманітних прийомів, форм і методів роботи з навчальним матеріалом.

Крок 3. Ознайомлення учнів із критеріями оцінювання

·         Обговорення з учнями критеріїв оцінювання робить процес оцінювання прозорим і зрозумілим для всіх суб’єктів освітнього процесу, та сприяє позитивному ставленню до самого процесу.

·         Критерії оцінювання, розроблені для поточного оцінювання, мають описувати те, що заявлено у навчальних цілях.

·         Учнів слід ознайомити з ними до початку виконання завдання.

·         Що конкретніше сформульовані критерії оцінювання, то зрозуміліша для учнів діяльність щодо успішного виконання завдання.

Крок 4. Забезпечення можливості й уміння учнів аналізувати власну діяльність (рефлексія)

Початкові навички рефлексії як особистісного новоутворення сповна формуються наприкінці молодшого шкільного віку. Здатність до персональної (автономної) рефлексії у шести-семирічних дітей достатньо обмежена. Можливості для її розвитку актуалізуються під час роботи в групі. Для цього застосовні форми й процедури групової рефлексії, розподілені між дорослим, групою і дитиною.

У процесі навчання першокласників важливе значення має становлення елементів рефлексії, спрямованих на:

·         спостереження своїх дій та дій однокласників

·         осмислення своїх суджень, дій, учинків з огляду на їх відповідність меті діяльності.

У 1-му класі рефлексії сприяють такі чинники, як група та вчитель, котрі спрямовують дітей у напрямку порівняння будь-яких дій, досягнень групи — аж до можливості порівняння їх зі своїми. Однак такі порівняння вчитель не має закріплювати в лінійній логіці «добро–зло»: фактично двомірні оцінки заборонені.

Перспективою порівнянь є оцінки з різних позицій, з різних основ (як мінімум з трьох). Так само відбуваються оцінки через позиціонування. Під час навчання у 1-му класі дитину орієнтують у другому рівні цілісності рефлексії на рівні феноменологізацій: пам’ятаю, згадую, забув, хвилююсь тощо.

Умова розвитку рефлексії в цьому віці — включення дитини у взаємодію з наступним (ретроспективним) відтворенням фактичних актів дій та комунікацій в контексті особистісного і спільного значення. Так будуть закладені основи для самоспостереження і спостереження, які виводяться на рефлексивний рівень у майбутньому.

Спонукають до рефлексії запитання:

·         Що нового дізнався на уроці?

·         Що привернуло твою увагу?

·         Що нового у спілкуванні?

·         Що тебе найбільше схвилювало (що нового в емоціях)?.

Будучи другим рівнем цілісності рефлексії (на якому дитина відображає, усвідомлює, розуміє), запитання породжують у дітей перший (відображувальний вичленовувальний) рівень цілісності рефлексування — фіксації, а самі запитання для дітей мають значення як насиченість середовища рефлексивними зразками. При цьому треба уникати запитань «Що сподобалось?», «Що не сподобалось?» без попередньої операціоналізації цього узагальнення.

Крок 5. Корегування спільно з учнями підходів до навчання з урахуванням результатів оцінювання

За формувального оцінювання учень має усвідомлювати відповідальність за самоосвіту.

Для формувального оцінювання можна використовувати мовне портфоліо, основна суть якого в тому, щоб показати все, на що здібні учні. Через твердження «Я знаю», «Я вмію»:

·         акцентуються навчальні досягнення учнів

·         розвивається здатність до самооцінювання

·         збільшується відповідальність за власне навчання.

Кожен учень має власний стиль і темп навчання. Тому важливо усвідомлювати, що оцінювання учня не має спричинити заниження самооцінки молодшого школяра, позначившись на його навчальній мотивації й успішності.

Під час організації навчання взагалі і оцінювання в 1-му класі зокрема важливо створювати для учнів ситуацію успіху. Навіть невеличке досягнення надихає дітей. А вчитель завжди може знайти можливість запропонувати таку ситуацію, дати таке завдання, щоб навіть найслабший учень міг вирізнитися з кращого боку.

Важливо, щоб учитель похвалою відмітив навіть ледь помітний прогрес: «Добре! Твоя буква А зараз набагато краща»

Завершальне (підсумкове) оцінювання за рік здійснюють з огляду на динаміку зростання рівня навчальних досягнень учня/учениці.